Людина з українським серцем

Цієї осені мені абсолютно випадкова випала нагода попасти на концерт,  де мали виступати відомі українські артисти. Без вагань я погодилась. Але вже на місці я була вражена кількістю людей, що прийшли на концерт. Коли почалось дійство, я відкрила для себе, що концерт на честь ювілею Богдана Гаврилишина, українсько-канадського діяча та мецената. Зізнаюсь чесно, стало соромно, що раніше я нічого не знала про цю, без перебільшення, велику людину. Мене надзвичайно вразило ставлення людей до Богдана Дмитровича: до нього з невимовною повагою та любов'ю відносяться політики, дипломати, науковці.

Він був "людиною з українським серцем та міжнародним досвідом", людина з титанічною волею і просто неймовірним оптимізмом - ці слова чудово описують велику постать Богдана Гаврилишина.

Народившись у маленькому українському містечку Коропець на Тернопільщині, він пережив голод та війну, в якій брав активну участь, агітуючи людей до вступу в УПА. Ще в дитячі роки у нього сформувався дух патріотизму, який в майбутньому спрямовував його дії на допомогу любій Україні.

Богдан Дмитрович мав неабияку жагу до навчання. І хто б міг подумати, що бувши остарбайтером в Німеччині, а згодом лісорубом у Канаді, він зможе стати студентом університету в Торонто.  "Прийняти можна те, що ти сам зрозумів та обрав," - з цими словами він йшов своєю дорогою життя, з ними ж виховував і дітей.

Він не лише вчився, але й вчив. Богдан Гаврилишин сприяв розвитку багатьох країн світу. Але найбільший вклад зробив у розвиток України, незалежності якої прагнув. Він вірив у "фантастичний потенціал" нашої країни, вірив у людей, що її населяють. Саме молодим та активним й довіряв майбутнє нашої держави та всіляко допомагав їм, створивши спеціальний фонд. Богдан Дмитрович, ще за життя був нагороджений Орденом Свободи та Орденом князя Ярослава Мудрого за вагомий внесок в підняття міжнародного авторитету України, підняття національної самосвідомості, розвитку освіти та науки. Він прожив довге життя, яке часто бувало нелегким, але зміг зберегти дитячий оптимізм та віру в людей. Ніхто не знав, де у ньому береться стільки добра, але він весь час дарував його оточуючим.

Ця людина за своє життя встигла зробити дуже багато для цього світу, особливо для нашої країни. Він зміг повернути історію, але мало хто з нас знає про нього. Він за своє життя здобув лише любов і довіру, а ми навіть не знаємо, що багато в чому завдячуємо йому. Нажаль, минулої осені Богдан Дмитрович пішов з життя, коли йому виповнилось 90 років. Свій дев'яностий День народження він, понад усе, хотів святкувати у своїй рідній Україні. Тут він народився, їй служив, на її землі й помер. Мало сказати, що ця людина - приклад для наслідування, це людина - здобутки якої ми маємо поважати і примножувати для великої, міцної і квітучої держави.

Яценко Софія, випускниця Старомайорської ЗОШ І-ІІІ ст. 2016 року, студентка Київського коледжу будівництва, архітектури і дизайну