Зробити перший крок

Дорогі земляки, шановні великоновосілківці!

Звертаюсь до вас з проханням ще раз задуматись над листом старшо- класниці з Олексіївської школи  Аліни Косолап, яке було надруковане в «Сільському краї». Вона пише: «Тільки людина може врятувати природу. Якщо дорослі та діти об’єднають свої зусилля, то всі ми будемо насолоджуватись чарівною красою рідних краєвидів». Це дуже справедливі слова. Вони стосуються не тільки нашого району, але й всієї країни, планети, на якій ми живемо. Вирубка дерев у лісосмугах, захламітчення їх різним непотребом це не просто прояв безкультур’я, це – злочин перед майбутніми поколіннями. Я впевнений, що всі ми разом можемо побороти негаразди, знайти шлях до наведення порядку. Якщо, звісно, прикладемо до цього працьовиті руки, не будемо байдужими, сторонніми спостерігачами. Хіба немає у нас дос- віду? Є. Згадую роки, коли працював в селі Вільне Поле, керував більше двадцяти років місцевим сільгосппідприємством «Маяк». У багатьох відношеннях наш населений пункт був зразковим в районі і області. Красу в селі ми творили спільними зусиллями, віддаючи справі і уміння, і наполегливість, і економічне зростання. Тому не можу не підтримати плани районної влади побудувати завод по переробці твердих побутових відходів. Одне це допоможе позбутися багатьох проблем із забрудненням населених пунктів району, зас- мітченням навколишнього середовища. Наступним кроком, який ми повинні зробити, є наведення порядку на узбіччях доріг, як це робиться в багатьох західних країнах. Вже два роки я пропоную цю ідею до розгляду у Вільному Полі. Для села вона не нова. І якщо візьмемося за її втілення усі разом, якщо очистимо узбіччя від бур’янів та старих дерев, посадемо молоді дерева, ви побачите, як змінеться краєвид. Чому звертаю увагу читачів на такі, на перший погляд, дрібниці? Адже хтось скаже, що вони мало змінять наше життя. Я не згоден з таким поглядом. З зовнішнього порядку, збереження природи, примноження її багатств починаються і внутрішні зміни. Насамперед у виробництві, економіці, в побуті людей, їх ставленні до вимог часу. Резерви в цьому напрямку є і вони чималі. Є старі напрацювання, є досвід передових країн. Вчитися новому і кращому, не відставати, а, навпаки, виходити з новими ініціативами, згуртовуватись у вирішенні питань, які хвилюють кожного з нас. Так, зробивши перший крок, ми можемо йти далі.

На жаль, ми дуже часто чекаємо, що ці питання вирішить хтось: чи то влада, чи то якісь спонсори, чи якийсь чужий дядько. Так, влада, насамперед місцева, зобов’язана багато чого робити, що б кращало життя. Але хочу нагадати, що вона діє не в пустелі, не в глухому лісі. В Конституції України сказано, що єдиним джерелом влади є народ, який здійснює її безпосередньо  через органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Тобто, багато чого залежить  від кожного з нас. Тому і за- кликаю і владу на всіх рівнях, і громаду району усвідомлювати свою відповідальність  перед власною совістю, попереднімі, нинішнім і прийдешніми поколіннями.

З повагою, Петро ЛЮБАРЕЦЬ, голова громадської організації «Фонд розвитку громади Великоновосілківського району», Заслужений працівник сільського господарства України.