Ще раз про роботу з отруйними хімікатами

Погодні умови, що склалися весною поточного року,  з особливою актуальністю потребують вжиття невідкладних заходів захисту сільськогосподарських рослин від бур’янів, хвороб та шкідників. На практиці це пов’язано з широким використанням на полях хімічних речовин – гербіцидів та пестицидів. Сьогодні такі роботи проводяться у багатьох господарствах району всіх форм власності.  Зрозуміло, що ігнорування їх обов’язково приведе до значних втрат урожаю. Але слід пам’ятати, що  використання пестицидів  регулюється цілою низкою нормативних документів на засадах пріоритетності збереження здоров’я та життя людини   і охорони навколишнього середовища по відношенню до економічного ефекту від застосування хімічних речовин.

Малограмотна або безграмотна діяльність землевласників приводить до  випадкового  враження рослин,  тварин, людей і завдає шкоди матеріальним цінностям. Тому ще раз треба нагадати, що до роботи з пестицидами допускаються особи, які  пройшли медичний огляд, мають спеціальну підготовку та одержали відповідні посвідчення, допуск та наряд  на виконання робіт з пестицидами. Водночас адміністрації підприємств установ, господарства зобов'язані надавати в розпорядження працюючих з пестицидами засоби механізації.  спеціальний одяг і спецвзуття, засоби захисту рук, органів дихання, зору, проводити навчання правилам техніки безпеки. Тривалість роботи з пестицидами перших і другого класів  небезпеки не повинна перевищувати - 4 години, з іншими – 6 годин на добу. У зв'язку з широким  використанням пестицидів у приватних господарствах при  їх застосуванні потрібно також дотримуватися вимог що містяться у «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених у використанні в Україні», де вказуються препарати та регламент їх використання. Застосовувати препарати у приватному секторі, не вказані у Переліку, категорично забороняється

Що ж ми маємо на ділі? А те, що малі фермерські господарства, фізичні особи, підприємства різних форм власності не проводять медичні огляди, навчання, порушують регламенти і всі норми по зберіганню , транспортуванню пестицидів і агрохімікатів. Типовий приклад. Той чи інший фермер має техніку, купує пестициди, зберігає їх на своєму подвір’ї, там же готує робочий розчин, а потім тягне все це через усе село. Непоодинокими є скарги односельців на таку «діяльність» земляків. Це й зрозуміло. Кому в радість дихати отруєним повітрям. Невипадково у старі часи колгоспи і радгоспи розміщали склади отрутохімікатів та розчинні вузли  подальше за межі населених пунктів. Сьогодні згідно законодавству категорично забороняється використання наземної техніки в санітарних зонах. Вони складають: 1000 метрів при використанні  авіації,  500 метрів - вентиляторних оприскувачів, 300 метрів -  штангових  оприскувачів  від сіл і других санітарних зон.  Дані правила обов'язкові для дотримання всіма підприємствами, установами, організаціями , приватними господарствами та особами, що проводять будь які дії з пестицидами. Порушення їх тягне за собою цивільно-правову , дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. То ж не слід займатися самодіяльністю.

Актуальною залишається проблема захисту від пестицидів свійських пасік і бджіл.  Нещодавно в Асоціації бджолярів України привели приголомшуючу цифру: в країні офіційно зареєстровані тільки…2% пасік. Тобто інші не мають паспорти, не проходять ветеринарне обстеження:, не укладають договори з землевласниками і таке інше, що регламентується законодавством. Не маю достовірної інформації стосовно району, але вважаю у нас ситуація теж далеко не ідеальна. Про це свідчить сумний досвід сусідів-волновахців. Декілька місцевих бджолярів  вже в поточному році подали до суду з приводу потруєння бджіл при обробці посівів пестицидами.  Чи слід доводити до цього?

І. Марахін,  провідний спеціаліст управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області.