До Дня шахтаря. За «чорним» золотом»

Колись представників нелегкої, але почесної шахтарської професії з гордістю іменували «гвардією праці». Видобуток вугілля на території промислового Донбасу входив до числа головних пріоритетів  для забезпечення економічної стабільності регіону і загалом країни. Тому люди, що повсякденно займалися цією благородною, але водночас і небезпечною справою, завжди користувалися заслуженою повагою і почестями в суспільстві.

У свій час до видобутку корисної копалини, яку тоді називали «справжнім хлібом промисловості», мав безпосередню причетність і нинішній 87-річний житель нашого районного центру В. О. Мойко. В перші дні Великої Вітчизняної війни його батько пішов добровольцем на фронт і пропав десь там безвісти. Сім’ї, у якій серед трьох дітей Володимир був старшим, у повоєнний час жилось нелегко. Ось тому хлопець, ще не досягнувши повноліття, поповнив трудовий колектив місцевого колгоспу «Герзамет» і одночасно вчився у вечірній школі. Після закінчення 7 класів поїхав навчатись до гірничо-промислового училища у місті Макіївка. Після закінчення учбового закладу по спеціальності «підземний машиніст електровозу» став працювати на  місцевій шахті № 29 шахтоуправління «Холодна балка».

Довелось нашому земляку відчути якось і близький подих смерті. Одного разу групу гірників, у складі якої працював 18-річний Володимир, при завантаженні породи у вагонетки завалило з обох боків штреку. На щастя, гумовий вентиляційний шланг був не зовсім затиснутий породою і подача повітря продовжувалась, хоча і в недостатньому об’ємі. У такій надзвичайній ситуації шахтарі без їжі і води пробули шість діб. Коли до них нарешті дістались рятувальники, із шести робітників при повній свідомості залишався лише найстарший і найдосвідченіший гірник.

На «вугільному фронті» Володимир Олександрович працював два роки, потім сімейні обставини змусили його повернутись на батьківщину. Після армійської служби  багато років працював у колгоспі «Родина», мав численні  заохочення за трудові досягнення.  Захоплювався шахами, брав участь у різних змаганнях. А все ж і до цього часу поважний ветеран сільськогосподарського виробництва  пишається тим, що колись і він називав себе шахтарем.

А. Бобир.