"Щоб байка була справжньою літературою, поезією високою"

3 жовтня виповнюється 100 років від дня народження класика української сатири та гумору, байкаря Анатолія Денисовича Косматенка.

НАРОДИВСЯ майбутній майстер сатиричного слова у селі Времівці, в родині селянина. Навчався у Времівській початковій школі, Нескучненській семирічці, а середню освіту здобув вже у Великоновосілківській школі.

Після закінчення школи восени 1939-го був призваний в армію. Ще не закінчилася строкова служба, як почалася Велика Вітчизняна війна, учасником бойових дій якої був з першого і до останнього дня. Але демобілізувався лише в 1947 році, маючи за плечима 8 років армії.

Рік викладав українську мову і літературу в Нескучненській школі, а влітку 1948-го вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка, який закінчив у 1953 році з відзнакою.

Ще студентом почав друкуватися в періодиці, переважно під псевдонімом Анатолій Троян. Співпрацював з редакціями газет «Молодь України», «Літературна Україна», журналу «Дніпро». Перша збірка «Байки» А. Косматенка (вчорашнього студента!) побачила світ 1953 року.

Творчу особистість А. Косматенка як сатирика влучно охарактеризував гуморист Петро Сліпчук: «Байкар. Справжнісінький. Або, як кажуть, за покликанням. Бо ж нині без його імені уявити сучасну українську байку неможливо».

Та починав Анатолій Денисович ще й як поет-лірик, однак по якомусь часі свідомо віддав перевагу саме байці. Його вибору не зрозуміли навіть найближчі друзі, адже на той час байка була мало шанованою літераторами і на неї дивилися як на жанр, що віджив своє. Косматенко ж, як гуморист від природи, розумів величезний потенціал байки, її необмежені зображувальні можливості і цілком справедливо вважав, що байка має стояти поряд з високою поезією. І всією силою свого таланту захищав і відстоював цей жанр, розвивав і збагачував. Він сміливо експериментував і розширив межі жанру, збагативши його байкоюжартом, байкою-сонетом, ліричною байкою і навіть… кримінальною. Лірика ж стає невід’ємною ознакою його байок.

А. Косматенко чи не першим в українській гумористиці вводить в байку історичні постаті і історичні події, які під його пером набували сучасного звучання. Він взагалі багато уваги приділяв осучасненню байки, вводив нові образи, алегорії. А щодо моралі – то вона у Косматенка завжди несподівана, дотепна, сучасна і обов’язково – глибока.

Творча планка у Анатолія Косматенка завжди була високою. «Нам, байкарям, — говорив він, — треба дбати, щоб байка була справжньою байкою, справжньою літературою, а не забавкою, де замість людей лицедіють звірі. Безликі, ходульні. Щоб завжди байка поезією була, високою…»

Власному творчому кредо Поет залишався вірним до останнього.

Г. ЧЕРДАКЛІ