Шлях до Перемоги. З першого дня до останнього

В числі наших багатьох земляків, що в різний час воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни (а це близько 13 тисяч колишніх жителів і уродженців населених пунктів тодішніх Великоянисольського і Старокерменчикського районів), були і такі захисники Вітчизни, що пройшли її від початку до самого кінця, тобто  протягом всіх 1418 історичних днів вони своєю воїнською звитягою наближали Перемогу. З повним правом сюди відноситься і призовник з наших місць А. А. Пасхалов.

На світанку 22 червня 1941 року особовий склад 538 прикордонної застави, що розташовувалась біля прикордонної річки Сан у Львівській області, був піднятий по тривозі. Бійці, в тому числі і нещодавно направлений сюди для проходження строкової військової служби новобранець Анатолій Пасхалов, швидко зайняли визначену для охорони ділянку державного кордону. До полудня  гриміла артилерійська канонада, а коли змовкали гармати, розгорялась кулеметна та рушнична стрілянина. Там хлопець з Донбасу і відкрив рахунок знищених ворогів.

Прикордонники захищали свої позиції мужньо і стійко. Та під натиском значно переважаючих сил агресорів,  залишившись майже без боєприпасів, медикаментів, продовольства, з настанням темряви вони вимушені були відійти до міста Перемишля. Ціною значних втрат зайнявши основні міські об’єкти і наштовхнувшись на добре організовану оборону, незвиклий до такого впертого опору ворог на деякий час припинив бойові дії. Пізно ввечері першого дня війни відбулась військова нарада керівників Перемишльського укріпленого району, стрілецької дивізії і Перемишльського прикордонного загону для розробки плану спільного контрудару.

Рано вранці наступного дня підрозділи радянських військ атакували загарбників так активно і завзято, що вони не витримали і залишили місто. У складі зведеного батальйону прикордонників з різних застав воював там і червоноармієць Пасхалов. Про цей військовий успіх із центральної преси дізналась вся країна. Утримання Перемишля впродовж декількох наступних днів дозволило евакуювати населення, установи, обладнання промислових підприємств.

Потім воїну з Великого Янисоля довелося з боями відступати аж до волзьких рубежів. Він воював під Сталінградом, на Курській дузі, визволяв рідну землю. Коли на початку 1944 року у війська надійшов наказ про відкликання з фронту військовослужбовців грецької та деяких інших національностей для роботи в тилу, командир викликав бійця і сповістив про це. Після тривалої неприємної розмови сержант Пасхалов залишився в лавах діючої армії і продовжив свою подальшу визвольну місію.

За час війни Анатолій Антонович декілька разів був поранений, але все ж таки дійшов до столиці поверженої фашистської Німеччини, де і діждався звістки про закінчення такого довгого і жорстокого воєнного протистояння. За свої воїнські подвиги був удостоєний орденів Червоної Зірки, Слави III ступеня, нагороджений медаллю «За відвагу» та іншими бойовими нагородами. Ось так з невеликої першої перемоги під Перемишлем на самому початку війни, в яку свій солдатський внесок зробив наш земляк, і викувалась майбутня Велика Перемога над нацизмом.

А. Бобир