СТОРІНКИ ІСТОРІЇ «НА ЗЕМЛЮ ПРИЙШОВ ДОВГООЧІКУВАНИЙ МИР…»

75 РОКІВ ТОМУ УКРАЇНСЬКИЙ ГЕНЕРАЛ КУЗЬМА ДЕРЕВ’ЯНКО  ПІДПИСАВ АКТ КАПІТУЛЯЦІЇ ЯПОНІЇ

2 вересня 1945 року світ завмер в очікуванні. Цього дня мала бути поставлена остання крапка у глобальному кривавому конфлікті, що тривав 6 років. Увага всіх була прикута до Токійської затоки.

ВЕРЕСНЕВИМ ранком на борту лінкора «Міссурі» у Токійській затоці зібрались головні учасники офіційної церемонії. На заповнений журналістами та американськими військовими корабель по черзі прибували делегації.

Першими були американці на чолі з генералом Дугласом Мак-Артуром, за ними – представники СРСР. Останніми на борту з’явились японці.

 Офіційна частина церемонії розпочалася о 9-й ранку і  тривала всього 30 хвилин, проте, залишилась у пам’яті на роки.

Церемонія почалася з «п’яти хвилин ганьби Японії». Капітулянти стояли обличчям до китайської делегації, що було вельми ганебно для них. Протягом п’яти хвилин в атмосфері гнітючої тиші японці витримували докірливі погляди усіх присутніх. Напруга досягла апогею.

На палубі з’явився Дуглас Мак-Артур. Американський генерал виступив з промовою, в якій говорив, що світ завмер в очікуванні нової епохи: «…нехай у минулому залишаться кров і смерть, а мир буде заснований на вірі й взаєморозумінні».

Далі увага присутніх зосередилась на вкритому зеленим сукном столі з двома текстами Акта капітуляції Японії – англійською та японською мовами. Тепер головними дійовими особами стали уповноважені сторін, що ставили підписи під Актом.

Міністр закордонних справ Японії Мамору Сігеміцу та генерал Йосидзіро Умедзу підписали Акт і визнали поразку Японії у війні. Першим від Союзників Акт про капітуляцію Японії підписав генерал Мак-Артур. Далі  поставили підписи представники усіх союзних країн, які воювали проти країни Вранішнього Сонця.

Від Радянського Союзу поставив підпис під документом 41-річний генерал-лейтенант – Кузьма Дерев’янко. Одним розчерком пера він увійшов в історію. Ім’я молодого генерала стало відомим на весь світ.

Чому саме Дерев’янку було доручено підписати Акт про капітуляцію Японії від радянської сторони? На це питання серед істориків і сьогодні немає одностайної думки, і навіть сам генерал-лейтенант не мав на нього однозначної відповіді. Та, беззаперечно, за цим стояли певні внутрішні і зовнішні розрахунки, зокрема, створення ООН. Підпис українця під документом, яким була поставлена остання крапка у Другій світовій війні, став, без сумніву, ще одним вагомим аргументом у гострих дискусіях між СРСР, США і Великобританією про правомірність входження до складу країн-засновниць ООН,

КУЗЬМА Дерев’янко народився в с. Косенівка (тепер Черкаська область) у 1904 році. Ще з дитинства Кузьма проявляв непересічні здібності. Після закінчення церковно-приходської школи у 1917 році батьки віддали його до Першої української гімназії в Умані, де викладали українські вчені, а учні виховувались на національних традиціях.

У гімназії, Кузьма Дерев’янко брав участь в художній самодіяльності, у виступах молодіжного театру. Мав чудовий баритон та добрий слух, грав на гітарі та мандоліні.

А любов до української пісні проніс через усе життя. До тих талантів мав іще один – талант рисувальника. Збереглися його численні замальовки різних часів, які вражають точністю ліній.

Військову освіту Кузьма Дерев’янко здобував у Києві та Харкові. Після закінчення Харківської школи червоних старшин Кузьма Миколайович пройшов шлях від командира взводу до помічника начальника штабу Українського військового округу на Черкащині. На молодого перспективного командира звернули увагу в Москві.

З переїздом до Москви у 1933 році вступає до Східного Факультету Військової академії імені М. Фрунзе. Там удосконалює знання англійської мови та опановує японську. Крім того, він мав майже фотографічну пам'ять та досвід розвідника, військовий і штабний досвід. Ймовірно, що саме ці фактори і стали визначальними, щоб делегувати Кузьму Дерев’янка до Японії.

З 1936 РОКУ розпочинається його робота розвідником. Та молодому офіцеру довелось пройти через нелегкі випробування.

У 1938 році Кузьма Миколайович з родиною потрапили під тиск радянської репресивної машини. Близько року тривали гоніння. Але молодий командир, пройшовши всі допити, вистояв під цим шаленим тиском. 9 квітня 1939 року з’явилась позитивна атестація на майора Дерев’янка за підписом керівництва Розвідувального управління Робітничо-селянської Червоної армії: «Вольовий командир із великою схильністю до організаційної роботи. Гарний адміністратор, має авторитет. В особистому житті стриманий. Політично і морально стійкий». Цього разу зла доля обійшла його стороною.

У роки Другої світової війни Кузьма Дерев’янко проявив талант військового стратега. За героїзм, проявлений під час виконання військових операцій, неодноразово був відзначений орденами та нагородами. У квітні 1945 року отримав звання генерал-лейтенанта.

Він не був типовим радянським генералом, готовим досягти успіху за будь-яку ціну. Бойові соратники відзначили, що Кузьма Миколайович був розумним, вольовим, дбайливим воєначальником, коли потрібно – зі зброєю в руках вступав у бій.

ПІСЛЯ того, як 2 вересня 1945 року генерал-лейтенант Дерев’янко підписав Акт капітуляції Японії, на легендарного генерала була покладена іще одна важлива місія. Кузьма Миколайович отримав наказ відвідати та скласти звіт про бомбардування міст Хіросіми та Нагасакі. Дерев’янко дослідив особливості та наслідки атомних ударів, зробив чимало фотографій цих міст. Наприкінці вересня він особисто доповідав перед найвищим радянським керівництвом. Діяльність генерала отримала високе схвалення.

Деревянко став одним із перших радянських офіцерів, який на власні очі побачив наслідки використання атомної зброї, а також першим українцем, який на собі відчув наслідки радіаційного випромінювання.можливо, саме ці поїздки стали причиною важкої хвороби, від якої кремезний генерал почав швидко згасати. Доля відміряла йому ще 9 років.

У СІЧНІ 1946 року Кузьма Миколайович був призначений представником СРСР у Союзній раді у Токіо, яка контролювала виконання умов капітуляції та післявоєнне становище в Японії. Протягом шести років роботи у Союзній раді Кузьма Дерев’янко виявив хист справжнього дипломата. Відстоюючи інтереси радянської сторони, одночасно виступав за демократичні зміни в самій Японії та налагодження радянсько-японських взаємовідносин.

Діяльність Дерев’янка знайшла визнання. У травні 1946 року Президент США Гаррі Трумен нагородив його орденом «Легіон заслуг». У 1947 році за рішенням Президії Верховної Ради СРСР він отримав другий орден Леніна.

На початку 1950-х років Кузьма Миколайович повернувся до Москви, де обіймав посади начальника кафедри збройних сил іноземних держав Військової академії, а потім – управління інформації ГРУ Генштабу. Проте тяжка хвороба прогресувала.

Останні місяці свого життя генерал провів у лікарні. Помер Кузьма Дерев’янко від раку 30 грудня 1954 року у віці 50 років.

Указом Президнта України від 7 травня 2007 року за мужність і самовідданість, виявлені в роки Другої світової війни 1939-1945 років, визначні заслуги в повоєнному врегулюванні міждержавних відносин, генерал-лейтенанту Кузьмі Миколайовичу Деревянку посмертно присвоєно звання «Герой України» з зх. удостоєнням ордена «Золота Зірка»

(За матеріалами  Українського інституту національної пам’яті)