Таке довге, таке насичене життя...

1 серпня відзначає свій 90-річний ювілей дуже хороша людина - Папазов Іван Олексійович.

Він народився і усе життя прожив у Багатирі, але так склалося , що пропрацював у сусідньому селі Олексіївка, у колгоспі ім. Шевченка, тому в обох селах його знають і глибоко поважають як працьовиту, чесну, відповідальну і добру людину.

Нелегким і складним виявилося його життя. Припало воно на тяжкі роки. Батько був репресований, троє братів-дітей лишилися з мамою. Виживали як могли. Особливо тяжкими були воєнні роки, вони закарбувалися   у пам'яті назавжди.

Іван Олексійович рано почав трудове життя. Тринадцятирічним хлопчиськом збирав трактори з розбитих танків - працював по 14' годин на добу. А потім була служба в армії - і знову тяжка селянська праця: і   механізатором, і водієм...

Кмітливого, наполегливого, працьовитого і розумного юнака оцінили в трудовому колективі і довірили йому керівництво колгоспним автопарком. Він був уважним, відповідальним керівником. Його підлеглі ставилися до нього з великою повагою.

А ще він дуже хороший батько і дід -- взірець для дітей, онуків, надійний і уважний чоловік для дружини Галини Василівни, з якою вони разом вже 63 роки.

Іван Олексійович - цікавий співрозмовник, з ним можна поговорити на будь - яку тему. Багато знає, усе пам'ятає - про село, про людей. У нього болить і серце, і душа за сьогодення України, за її майбутнє.

Ми, його шанувальники і друзі, бажаємо йому ще довгих років життя, здоров'я, благополуччя в сім'ї, оптимізму, який йому притаманний, миру, про який він мріє.

Пролетіли роки - 90 років як 90 днів, а скільки в них вмістилося: і лиха , і щастя, а щастя таки більше... Не соромно за прожиті роки.

Ось таке довге і таке цікаве життя...