Гармонії літа Євгена Юхниці

Жемнік (так називали мене батьки і близькі друзі) Юхниця. Народився у квітні 1965 року в чародійній Жмеринці самої Вінницької області. Шикарна школа, Вчителі, Олімпіади!  Батьки відправили в технічній вуз на економічний факультет, а не дуже старший двоюрідний братик безжально вмовив  перекласти вступні документи на технічну спеціальність.

Як результат, драматично міняв інститут ще двічі, поки нарешті не перейшов у Київський інститут народного господарства. Там, паралельно з високою економікою, почав писати сценарії КВНів і т. п. Між роками вищої освіти 2 роки відслужив у збройних силах у Казахстані.

Поезії взяли у полон на Різдво у 1994 році. Знань не вистачало літературних. Ночі-дні перечитування класиків. Сім’я відправила на 2 роки                     у Літературний інститут ім. Горького у Москві на вищі літературні курси. Після  занять став  почуватися у творчості впевненіше.

25 років творчості – 25 років навчання. Весь час допрацьовую, вирізблюю. Поезія розвивається, як і мова. Так, як писали до 1970 року – класика. Ми, сучасні поети, маємо вимальовувати сьогодення. Інакше, нащадки писатимуть за незнайомими фактами, які їм покладуть перед очима.

Люблю і вдається писати тематичні твори. Бо заглиблюєшся і кожною поезією пірнаєш у світи, яких ти не знав, і без сонетиків не взнав би. Кожен стиш – абсолютно  нове життя з неповторними персонажами і неочікуваними реакціями. Наше життя і потребує і гідне бути оспіваним Поезією.

Євгеній Юхниця.

 

Рожевість баштанна по таці.

Вустами – і тануть нектари.

А хвостики, мов ювіляри

А м’якоть кавунна – вібрація

Глюкоз, тіаміну з оваціями

З усіх, хто торкається радості.

…Ой, скибочка, ледь охолоджена,

Усюди і завжди запрошена…

Антонім до слова «робота»,

Кавун, із ознак - насолоди.

* * *

На таці – аґрус між порічками і сливкою.

Хитають ввечері промінчики  малинку.

І на веранду хочу вже - за стіл-десертик,

І тут, у зелені, і з ягідок – браслетки.

…З гармоній літа, коли всі єднають вчинки.

* * *

Всихає ліс у серпні непомітно.

Та заготівля незаконна деревин,

Здається, знизилася, і тваринки плідно

Ростуть, ховаються, і ситі в пік годин

Всього дозрілого, наягідного, щедрого.

…Не заважатимемо їм, хай кілометрами

Нагулюють боки, надію втерту.

* * *

У кожному куточку України-

Свої Мальдіви, тільки озирнися,

Не вийшло …на Сицілії мартінні –

То поруч по лісах - струмки, де лілії...,

Ландшафтні парки. І лавандові простори

Є і у нас, у творчих, неповторних:

Ставки із орегано-материнкою

І полонини з травами-перинками.

Гірчанка нечуй-вітрова, і …Сонце!

І вдома – літо! Щойно. Зранку! …лоскіт!

* * *

Палахкотливий серпень - у зеніті.

Аби не пропустити справжні миті

Розкутаного вітру смаку ягід

Й можливостей ще вирватись на паті

Готельних дегустацій перших ліній,

Де море доганяє, й по колінах…

Та сплавитись гірськими водоспадами.

…А вдома …насолода – і шпинатна,

І терпкими порічками начинена…

* * *

Я кінзу переплутав з петрушкою.

Як прийшли гості - знов йду на грядки,

Де снують комарики примружені

І сусід кличе: «Ходь, для порядку

Маю не наливати собі, правда ж, сам?»

…Як не стати в пригоді? Почекає кінза…

І  відвідувачі вже гукають, голодні.

Але ж, в гостях я сам у сусіда, самотнього.

Як повести себе? І тихцем по городі

Без петрушки з сусідом до мене заходимо –

І  усі обіймаймось, насправді захоплено!

* * *

На перехресті  доріг у пилюці

Посохший шипшиновий кущ

Шкарумбів, марнів, й наче, буцім,

Питав перехожих – дощу.

… Гілками торкав, мов звертався.

І з відповідей-симуляцій,

Які співчувають, неначе,

Загортувався ще більш в себе,

…Й тут, хтось, бачу, швидко по зебрі –

Відро ніс води, лійку; хтось –

Ножем гострий скопує дерен.

...А – я? що – я? – …подумки: «SOS!».

 

* * *

В хатинці лісника відпустка екстремальна.

То пес ховається, щось чує завивальне,

То скреготять розмовами дуби,

То виром у ставку - плескання риб

.. .Й не знаєш: чи це .. .ти - мисливець тут,

Чи на тебе полює беркутний когут...

Й ми, виспаті в обіймах з мошкарою.

На ранок - за кермо і ходу з бою.

Кохана і підсумувала згодом:

 Відпустки хоче і природа.

* * *

Удвох у Карпати, і слухати дощ..

Тримати за руку: «Давай, перескоч»

І на полонини ранкові

З Говерли вдивлятися, в змові

З пузатим повітрям в перинах,

І всістись вітрам на коліна ...

* * *

13 серпня -- Всесвітній день шульги

Помічав, що... здається, шульга  я.

Й що з цими людьми обдарованими

Серцем порозумітися, мовами,

Рухом, діями - легше.

Рука моя ліва з дитинства втручається.

Захищає усе праве й вдячно

Поплескує шульг -- схвально й дружньо.

І - першою завжди, і мужньо!

Так і виявилось: я - шульга!

Й не тримаюсь більш - скель і буйка...

Коли знаєш і дім свій, громаду

То якось... надійно, до ладу...