З Новим Роком та Різдвом Христовим!

Шановні, неповторні, улюблені мої видавці!

Повний рік, а для мене вічність, мав честь на увагу Вашу, читачів до віршиків. Калатало серце, здіймалося натхнення, роз’яснювалися обрії, сходила, рясніла поезія. З Вашими енергіями і творчістю, які єдналися у коло, українська поетика передає українське життя колористикою знаменного й утаємненого. У різдвяну добро-новорічну святість усю благодать Всесвіту-скарбу спрямовую до Вас, на родини, мрії, майбутнє! Віршики – живі, й наразі тепер – Ваші оберіги.

З благоговійним признанням, Ваш Євгеній Юхниця.

Маю честь на увагу Вашу...

 

Гірлянда, ліс! Ялинка – диха.

Я не рубаю. В сніжній сукні

Гілкам – світлинки роблю

видні.

А вітерці на них - малюнки.

А дивно... Тільки-но ялинка

Відчула, що їй вік не лічать -

Її, вже не колюча, спинка

Екраном стала новорічним.

Як дзеркало, з міст сяйних,

селищ -

Наряджувалася в бурульки,

В хатинки, зірочки, яєчки,

У петраківські скляні кульки.

Родина, друзі – як салюти,

Зайшлись у танок незабутній.

* * *

Я буду пити каву

і чекати сніг.

Повітря ним – аж дихає.

Незайманим, впаде до ніг

Хрумким для перехожих

викликом.

…Я вийду за поріг, і сніг –

у каву,

Солодощами йогурта зірок

Очима насканую

снігографій

Наплутаних нових стежок

* * *

Чобітки і черевички

Іграшкові декоровані

На ялинку артистично

Мама вішає схвильовано -

І на перше видне місце,

І не низько і не високо!

…Чи помітить батько в гамі -

Що подобається мамі?

* * *

Хвоїнки пухнасті, розлогі,

Посипані лоскотом-снігом

Хтось вдома, а хтось у дорозі

Стрічає Рік Тигра дослідного.

…Шляхи їм – привітні колиби,

Гостинні палкі хазяї,

Дзвінки рідних довгі й потрібні,

Короткі послання: «Тобі…!»