Право на шлюб та шлюбний вік

Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Шлюбний вік - складна правова категорія, основою для визначення якої є не лише і не стільки здатність до статевого життя і зачаття дитини. Шлюбний вік визначається з урахуванням статевої зрілості, завершення фізичного росту організму, стану психічного, розумового, морального та соціального розвитку людини, які в комплексі мають забезпечити здатність її до виконання нової суспільної ролі - дружини, матері, чоловіка, батька.

Шлюбний вік навіть у сусідніх державах з однаковим кліматичним середовищем часто визначається по-різному. На це впливають національні законодавчі традиції, демографічна ситуація, інші суспільні процеси, які відбуваються в державі.

Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Загальна декларація прав людини у частині першій статті 16 проголосила право чоловіка і жінки, які досягли повноліття, одружуватися і засновувати сім'ю. Відповідно до статті 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, за чоловіками та жінками, які досягли шлюбного віку, визнається право на одруження і право засновувати сім'ю. Право на шлюб чоловіка і жінки, які досягли шлюбного віку, закріплено у статті 12 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. У статті 23 Сімейного кодексу змінено формулювання підстави для надання права на шлюб. Нею може бути не лише виняткова обставина, адже перше кохання у 16 років назвати винятковою обставиною важко. У всіх випадках, коли це відповідатиме (саме відповідатиме, а не  суперечитиме) інтересам особи, суд надасть їй право на шлюб.

Надання права на шлюб віднесено до компетенції суду. У цій ситуації суд здійснює контрольну функцію: його обов'язком є з'ясування наявності підстав для задоволення заяви. Цією нормою засвідчується новий підхід до місії суду, яка у сфері цивільного судочинства не зводиться лише до вирішення спору.

Суд - це орган правосуддя. А це означає, що суд може поставити своє рішення про наявність у особи права не лише тоді, коли це право оспорюється. Місія суду у цій ситуації, як і у разі розгляду заяви про усиновлення полягає у перевірці того, чи може особа мати відповідне право (на шлюб, на усиновлення), і у наданні їй цього права.

Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження. Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.

Суд може викликати в судове засідання ту особу, з якою неповнолітній має намір зареєструвати шлюб. У заяві про надання права на шлюб має бути назване ім'я особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу. Ця особа може бути викликана у судове засідання як заінтересована особа. Адже суду належить перевірити не лише стан фізичного та психічного здоров'я заявника. Суд має впевнитися у тому, що шлюб заявника саме з цією конкретною особою відповідатиме її як дитини найвищим інтересам.

Тому на питання про те, чи слід рішення суду про надання заявникові права на шлюб прив'язувати до конкретної особи, пропонується ствердна відповідь. Але це означає, що, одержавши право на шлюб з певною особою, заявник не може зареєструвати шлюбу з іншою. Якщо той, кому надано було право на шлюб з певною особою, забажає зареєструвати шлюб з іншою, йому належить буде знову звернутися з заявою до суду. Таке розширене тлумачення цієї норми повністю відповідає принципу верховенства права.

Якщо не досягли шлюбного віку і він, і вона, кожному з них належить подати до суду окремі заяви. Ці дві справи суд може об'єднати в одне провадження.

Для того, щоби зробити висновок про те, що ранній шлюб відповідатиме інтересам дитини, суду належить подати відповідні докази. Якщо така заява не пов'язана з вагітністю або народженням дитини, суд може зажадати висновок закладу охорони здоров'я про стан здоров'я заявника.

Особа, якій надано право на шлюб, може відмовитися від реєстрації шлюбу. Ця обставина, а також сплив певного часу не є підставою для припинення цього права. Право на шлюб - це особисте нематеріальне право особи. Права на шлюб не може бути позбавлена особа, яка відбуває покарання за вчинення злочину чи заарештована у зв'язку із звинуваченням у вчиненні злочину.

Великоновосілківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану